Не виключай телефон, Не закривай наших світлих вікон. В темряві власних оков Я надто далеко зайшов.
Безліч людей і машин, Дивних ілюзій і вічних причин. Знаєш, як твердо мені Спати на їхньому дні?
Приспів: Сонце, забери мене І веди за собою! Забери мене, сонце Моє... Тут так холодно... Тут так темно без тебе... Забери мене в моє небо! Поверни мене в наше небо! Забери мене в наше небо!
Вдень зачиняй на замок Вікна у світ твоїх справжніх думок. Я кілометри пройшов, Поки дорогу знайшов.
Зміг перейти через край, Власній надії кричав – не вмирай! Лив я і сльози, і кров, Щоб повернутися знов.