Осінь, осінь, малюєш карту моїх падінь,
Застеляєш жовтим листям чорну глибочінь,
Осінь, осінь, я прошу тебе,
Побудь зі мною ще. І ще.
Яскравий твій сміх, розіб’є тишу пустоти,
Подаруєш хмари у склянці чистої води,
Останнім рейсом відправиш посмішку мені,
Прощавай, прощавай, мій сірий небокрай.
Я знаю, де я буду, я чую голос твій,
Я знаю, не забуду, тримай мене я твій.
Усі дерева наче пофарбовані вогнем,
Усі дороги розмиті вкрай дощем,
Ти маєш все, чому ж тоді втікаєш,
Постривай, я заварив для тебе чай.
І рівно через рік ти знов прийдеш у місто,
Тобі пасує це помаранчеве намисто,
І рівно через рік обіймеш знов так ніжно,
Розчиняюсь у кольорах,
А за вікном вже сніжно.
Сашко Чайковський, 2015 ©
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1